Загадкові, але справедливі смерті російських зайд та місцевих колаборантів нагадали українцям архаїчне та незвичне слово атентат. У лексиконі галицьких українців це слово з'явилось після того, як 1908 року український студент Мирослав Січинський убив намісника Галичини Анджея Потоцького. Поразка України у Перших визвольних змаганнях продовжило життя цього слова. Вбивства окупаційних чиновників стали справою рук молодих юнаків, які саме так маніфестували про Україну, якої не було на політичній мапі світу.

У новому випуску Локальної історії розповідаємо про найрезонансніші замахи та вбивства української історії: від замаху 1087 року на волинського князя Ярополка до політичних вбивств Радянського Союзу, апогеєм яких став замах 1959 року на Степана Бандеру.